Шановні колеги!

Пропоную Вашій увазі «майже креслення» Пневмоклапанних Автоматів для «Наколінного Виготовлення».

1. Схеми цікава тим, що, при вистрілі, клапан рухається в напрямку руху поршня і гарпуна, відкриваючи шлях повітрю із ресивера в запоршневий простір. Мінімальна площа поперечного перерізу перепускного шляху дорівнює 45% від площі поперечного перерізу ствола. При такому відношенні площ ефект дроселювання може проявитися при швидкості гарпуна більшій за 100 метрів/секунду. Максимальна швидкість наших гарпунів не перевищує 35м/секунду в кінці ствола. У цій схемах знята проблема клапанних пневматів – прилипання резинових ущільнювачів (кілець), що перебувають під тиском.

2. Для забезпечення Автоматичного закриття перепускного клапана після вистрілу використовується невелике зусилля пружини (рис.І, ІІ, ІІа),або 4% ресиверного тиску (рис. ІІІ, ІV). Це означає, що при вистрілі, максимальний тиск в запоршневму просторі буде нижчим від ресиверного на величину, що визначається зусиллям пружини, або на вказані 4%.

Сподіваюся, що 20кг. Карп не образиться на Вас, що Ваш гарпун, прошивши його наскрізь, пролетів лиш 1 метер, а не 1метер 20см. як передбачалося!

3. Механізм Фіксації гарпун-линви (рис. ІІІ, ІV), після вистрілу, автоматично стає у стан Попередньої готовності.

Для намотування гарпун-линви треба рукою підняти штифт фіксатора (в будь-якій фазі), після чого він зафіксується.

Для утримування гарпун-линви застосовано схему з «падаючим» штифтом – як значно Зручнішу для намотування ніж штифт «висувний».